Проект : “ВИЖИТИ ПОПРИ ВСЕ!” за романом Уласа Самчука «Марія»
- Подробности
- Автор: Лабораторія коледжу
-
Категорія: Новини
-
Дата публікації 18 Жовтня 2018
-
Переглядів: 2175
Студенти ІІ курсу 251-П та 231-ВД груп продовжують працювати з проектами. Вивчаючи роман У. Самчука “Марія”, вони вчились протистояти стражданням; залишатися вірним своїм ідеалам; виховувати силу духу; вчились знаходити вихід з будь – якої ситуації.
„Марія” – перший в українській літературі художній твір про насильницьку колективізацію, про нещадне винищення справжніх трудівників землі, страшний голодомор 1933 року.
Автор не був свідком того нелюдяного шаленства, що відбувалося в ті роки в Україні. Проте його творча уява з неймовірною правдивістю наблизила читачів до тієї безпрецедентної трагедійної події. Він дав твір великої життєвої й мистецької правди. Його присвята книги: «Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933» — звучить і звучатиме вічно як вічне прокляття й оскарження тих, що допровадили людей до такого стану.
Під час підготовки проектів студенти шукали відповідь на ключове питання: Чи вистачить сил?
А також в ході захисту проектів намагались знайти відповіді на болючі питання сучасності:
Які фізичні страждання можуть переживати люди сьогодні?
Чи може робота, праця допомогти людині перебороти фізичні страждання?
Як терпіти біль, голод, спрагу, непосильний тягар? Що таке терпіння?
Чи допомагає сила духу людині долати життєві труднощі, фізичні й духовні страждання?
Віра. У що чи в кого може вірити людина? Чи є віра джерелом сили духу?
Надія. На що чи на кого може надіятися людина. Чи є надія джерелом сили духу?.
Любов. Чи надає любов духовних сил? Любов до чого? До кого?
Чи ти сильний духом? Ти хочеш бути сильним духом? Як це зробити? Де брати сили?
Аналізуючи життя героїв твору «Марія» У.Самчука студенти почерпнули чимало цінного для себе.
Ми закриваємо книгу і думаємо… Висловити всі почуття, що викликає цей роман, нам несила. Це міг зробити тільки автор за допомогою живих образів, яких зіграли студенти обох груп. Все ж таки ми думаємо, що “ніч вічності” – це для тих , хто не витримав і впав. Але для тих, хто пережив, хто щойно народився, - є життя. Вони житимуть, боротимуться і продовжуватимуть вічне буття українського народу.