Собори душ своїх бережіть, друзі!..
- Подробности
- Автор: Лабораторія коледжу
-
Категорія: Новини
-
Дата публікації 09 Березня 2017
-
Переглядів: 1687
Проблема відродження втраченої духовності гостро постала сьогодні перед людством. Наш народ духовно обкрадений, байдужий до рідної мови, культури, історії. Винищення духовних святинь — соборів, вишитих рушників, сорочок, мови, обрядів — почалося ще в 30-ті роки. Народжувалися цілі покоління рабів, духовних мерців, бо знищувалися церкви. Але через декілька десятків років, несподівано, як набат, пролунав на всю Україну голос Олеся Гончара. У романі "Собор" письменник порушує болючі проблеми збереження природи, історичних святинь, культурної спадщини народу.
Отож, студенти 2-го курсу 252-П групи Первомайського коледжу на занятті з української літератури ,вивчаючи роман «Собор» Олеся Гончара, з’ясовували чи є їхня душа храмом чи купою цегли. Працюючи над міні-проектами вони мали змогу творчо оформити власні думки, судження, висловити своє ставлення до того чи іншого героя. Адже працювати довелось у п’яти групах:
«Людина», «Собор», « Образ Єльки», «Образ Миколи Баглая» та «Образ Володьки Лободи».
Проектна діяльність допомагає студентам усвідомити відповідальність кожного за спільну справу, підвищити рівень особистої участі, якомога ефективніше виконати роботу та представити певний результат.
Студенти відповідально поставились до виконання даного завдання.
Вони зрозуміли, що духовні цінності не можна вимірювати їжею чи речами, адже нашим душам потрібні любов, доброта, милосердя, тобто все, що робить людину кращою, піднімає над мізерним і буденним у вищі сфери духу.
Устами своїх героїв Олесь Гончар закликає нас берегти собори совісті, щирості, краси, правди, любові до людей: "Собори душ своїх бережіть, друзі... Собори душ!.." І якщо ми всі прислухаємося до цих слів, то мине загроза духовної пустоти, загроза перетворення людей на нелюдів. Лише глибоке усвідомлення всіма нами значущості духовних потреб і устремлінь допоможе кожному прийти до божественного в собі. До прекрасного. До безсмертного.
Собор для людини — це образ і продовження неба. Знищити його — все одно, що втратити внутрішнє світло, знищити самого себе й усю історію культури народу.
Роман Олеся Гончара «Собор» — це роман величі людського духу, втіленого в будівлі собору, роман, у якому оспівується краса людської душі, її здатність любити все навкруги і берегти «собор своєї душі».